Поради вчителям про безпеку дітей в інтернеті

У цьому розділі ми зібрали відповіді на запитання, які найчастіше виникають в освітян, про онлайн-безпеку під час комунікації з учнями.

Як і коли говорити з учнями про онлайн-безпеку? 

З першого класу діти мають вчитися правил онлайн-безпеки. Але, звичайно, від віку залежить те, як саме говорити про неї. Спочатку важливо подбати про таке: 

1. Сформуйте безпечне шкільне середовище. До нього належать: безпечна шкільна мережа та загальна  політика школи щодо онлайн-безпеки дітей.
2. Побудуйте стосунки з дітьми на основі довіри, постійної комунікації про їхню поведінку в інтернеті. Ваша цифрова репутація впливає на те, чи будуть діти дослухатися до ваших порад на уроках. 
3. Навчати правил онлайн-безпеки має кожний вчитель, використовуючи зручний для нього підхід, особливо коли триває навчання онлайн. Тобто не  лише вчителі інформаційних технологій повинні дбати про безпеку дітей в інтернеті.

На питання «Як говорити з учнями про онлайн-безпеку?» відповідь проста — за допомогою інтерактиву. Це можуть бути спільні перегляди курсів, відео, а також ігри. 

Поважайте різноманітність учнів і намагайтеся задовольнити потреби всіх у навчальному процесі. Варто не лише говорити, але й показувати все на практиці. Наприклад, щоб пояснити, як налаштувати приватність акаунта, використовуйте такі відео:

• Рекомендації щодо приватності в TikTok — тут;
• Рекомендації щодо приватності в Instagram — тут;
• Рекомендації щодо приватності в Telegram — тут;
• Рекомендації щодо приватності у Facebook — тут.

Щодо того, коли говорити з учнями, є декілька варіантів. Найкращий — на регулярних уроках з онлайн-безпеки, якщо такі є. Але поки що над цим тільки працюють на рівні шкільної програми. Інші варіанти:

• два рази в тиждень перед кожним уроком нагадуйте дітям про онлайн-безпеку, нетикет, а також обговорюйте проблеми, з якими вони стикаються в інтернеті або онлайн-навчанні. Будьте уважними та не недооцінюйте важливість неформальної комунікації як методу викладання;
• організовуйте онлайн-події в школі, присвячені цифровим правам, безпеці та приватності дітей (онлайн-уроки, вікторини, квести).

Як пояснити дітям, як розрізняти фейки та дезінформацію?

Завдання освітян — не лише донести знання до дітей, але й навчити їх мислити критично під час роботи з інформацією. 

Критичне мислення — це вміння ставити під сумнів інформацію, тобто не довіряти відразу їй, а спершу перевіряти, чи вона правдива. У світі безліч контенту, тому варто переконатися, що тексти в новинах або відео на Youtube не є фейковими й не містять дезінформацію або пропаганду. 

Для того, щоб розвинути критичне мислення серед учнів, заохочуйте їх ставити три прості запитання, коли вони читають щось у соцмережах, інтернеті або ж чують від рідних чи друзів: 

1. Хто автор інформації, тобто першоджерело? Якщо автор публікації взагалі відсутній, такій інформації не потрібно довіряти. Якщо це новина чи стаття в ЗМІ, перевірте, чи має її автор інші публікації.
2. Чи обґрунтовані факти або думки в публікації? Щоб це зрозуміти, потрібно перевірити, чи є посилання на джерело даних і чи можна цьому джерелу довіряти. 
3. Що говорять інші на цю тему? Потрібно дізнатися, що інші джерела кажуть про це, чи є додаткові підтвердження такої інформації. Найбільш простий і поширений спосіб перевірки — через пошуковик. 

Щоб навчити учнів відрізняти фейки з першого погляду та більше дізнатися про критичне мислення, переглядайте відео від «МІНЗМІН».

Що таке політика онлайн-безпеки і навіщо вона потрібна? 

У всіх школах має бути політика, що регулює де і як різні учасники навчального процесу можуть використовувати технології в межах школи, а також встановлює порядок реагування на інциденти, пов'язані з безпекою дітей в онлайн-середовищі. Така політика має бути розроблена із залученням відповідальних за онлайн-безпеку школярів — від директора до інтернет-провайдера, який забезпечує доступ до мережі Інтернет на території навчального закладу. 

У документі потрібно зазначити та описати таке: 

• механізм забезпечення загальної обізнаності освітян школи про онлайн-безпеку учнів в освітньому процесі;
• розподіл відповідальності, правила та процедури забезпечення онлайн-безпеки учнів;
• ефективний набір технологічних інструментів з онлайн-безпеки учнів;
• програми навчання для всіх в установі;
• процес огляду, що забезпечує безперервний моніторинг ефективності умов навчання у сфері ІКТ.

Учителям необхідно дотримуватися політики використання мобільних технологій та інших електронних пристроїв. Важливо, щоб при використанні пристроїв учителі подавали приклад правильної поведінки. У школах варто встановити правила того, де і коли можна користуватися мобільними пристроями. 

Як пояснити дітям основні правила онлайн-етикету в мережі? 

Онлайн-етикет або нетикет — це правила спілкування та взаємодії одне з одним в онлайн-світі. В освітньому процесі правила встановлюються навчальним закладом. Під час дистанційного навчання це зробити складніше, але дотримуватися їх також необхідно. Наприклад, на випадок проведення відеоконференцій або занять у дистанційному режимі школи мають встановлювати чіткі правила як для співробітників, так і учнів (бажано підготувати місце для дистанційного заняття/сеансу зв’язку, не варто проводити його в спальні, потрібно подбати про тих, хто поруч, —  вдома, в класі тощо). Проговоріть також формат взаємодії на уроках — підняття руки онлайн, увімкнення та вимкнення мікрофонів, камери. Хоча це більше стосується організаційних процесів, але загалом входить до правил онлайн-спілкування. 

Інші правила нетикету для онлайн-навчання та онлайн-життя майже ті самі. Ваше завдання — пояснити дітям, що спілкування в інтернеті — це як спілкування в реальному житті, з тими ж правилами, але іншими засобами. Тому нагадайте учням, що потрібно:

• поважати інших. У кожного є право на власну думку. Усі люди різні, і важливо поважати відмінності, щоб не розпалювати конфлікти мовою ворожнечі;
• думати про те, хто може бачити публікації, перш ніж ними поділитися. Не забувайте час від часу нагадувати й про онлайн-репутацію;
• звертати увагу на те, як їхні коментарі можуть зрозуміти, адже в онлайні-комунікації ми не використовуємо додаткову мову тіла, тон голосу та міміку;
• бути обережними з гумором і сарказмом.