Без цифрової грамотності неможливо відстоювати свої права

Сергій Горбачов, освітній омбудсмен України.

Права представників освіти в цифровому середовищі

Свої права можна захистити лише тоді, коли людина їх знає, а ще вміє та готова їх обстоювати.

Будь-яку ситуацію, з якою стикається людина в освітній екосистемі, можна розглядати в правовій площині. Вона пов’язана із законами, постановами, наказами та іншими нормативними документами.

У цьому сенсі медіаграмотність та цифрова компетентність мають дуже велике значення, тому що знання прав формується, коли людина вміє знаходити необхідну інформацію в нормативній базі та правильно її використовує. А пошук та використання потрібної інформації — крім аналітичних — це також комунікативні та цифрові навички, на опанування яких, власне, і спрямоване навчання в межах цього курсу.

До того ж педагоги мають певні права, які реалізуються в цифровому середовищі. 

Які базові права безпосередньо стосуються викладацької діяльності та можуть порушуватися в цифровому середовищі? 

• Право на вільне висловлення думок і захист своєї позиції; при цьому важливо розуміти, що інші люди також мають це право — і не можна шляхом маніпуляцій чи відвертої агресії порушувати права іншої людини. 
• Право на захист своєї приватності. Необхідно розуміти, яку інформацію не бажано оприлюднювати в мережі від свого імені й де проходить та межа, що відмежовує приватне життя від професійного. Утім, право на приватність не стосується ситуацій, коли людина виконує свої робочі обов’язки. Зокрема, фактом приватного життя не може вважатися поведінка та висловлювання під час навчального процесу. 

За результатами другого загальнонаціонального дослідження рівня цифрових навичок 2021 року, відсоток українців, чия цифрова грамотність перебуває на нижчому від базового рівні, у період з 2019 до 2021 року скоротився з 53% до 47,8% відповідно. 

І цей показник дає змогу будувати оптимістичну візію, адже підвищення рівня цифрової грамотності дозволяє прибрати «цифровий бар’єр» між поколіннями та знайти ефективніші підходи до учнів і студентів в процесі викладання. 

Ще одним важливим аспектом непорушності прав стає комунікативна грамотність посадовців, які ухвалюють та реалізують рішення у сфері освіти.

Якими б конструктивними та законодавчо обумовленими не були рішення та дії педагогів та керівників закладів освіти, вони можуть наражатися на критику вчителів, батьків чи представників місцевої громади. І проблема виникатиме саме через брак вчасної та зрозумілої для цільової аудиторії комунікації. Якщо суспільство не розуміє, що відбувається, виникає недовіра. Тож треба враховувати, що без довіри немає освіти. Отже, ефективна комунікація (зокрема в онлайн-середовищі) — це шлях формування довіри до освітніх інституцій.

У контексті роботи команди освітнього омбудсмена України ми часто натрапляємо на запитання щодо дистанційного навчання. На багато таких запитань, які ставлять батьки, вчителі, здобувачі освіти, ми можемо надати — і вже надали — відповіді. Скажімо, чимало звернень стосуються отримання роз’яснень про використання освітніх платформ, інструментів онлайн-комунікації в освітньому процесі з огляду на безпечність і раціональність.

На сайті та офіційній сторінці освітнього омбудсмена ми регулярно оприлюднюємо корисні роз’яснення та матеріали, які стають у пригоді всім, хто використовує цифрові технології в освіті. 

З 2020 року українцям доводиться працювати в умовах дії карантинних обмежень, а тепер і в дуже складних та часто небезпечних умовах воєнного стану. Саме в цей час запровадження навчання з використанням дистанційних технологій особливо гостро постало питання щодо організації такого навчання. Важливо пам’ятати, що люди, залучені в освітню екосистему, навчають і навчаються в цифровому просторі. Тому необхідно дбати про баланс між ефективним навчанням з використанням цифрових технологій та безпекою в цифровому середовищі.

Інший блок питань, з якими доволі часто доводиться стикатися в комунікації, пов’язаний із тим, що педагоги та керівники закладів освіти при ухваленні рішень керуються неперевіреною інформацією. У такому разі судження формуються на основі фрагментарних свідчень із ненадійних джерел, які при належній перевірці можуть виявитися частиною ворожих ІПСО, запущених в інформаційний простір навмисно. Ситуація ускладнюється тим, що подекуди працівники освіти самі стають трансляторами фейків, тим самим надаючи хибній інформації певної «легітимності» завдяки власному авторитету. І все це надзвичайно шкодить репутації освітнього інституту й може порушувати навчальний процес. 

Отож надзвичайно важливо вміти коректно сприймати, оцінювати та використовувати інформацію, яка надходить через медіа. 

Особливо гостро ця тема постала тепер, в умовах повномасштабної війни російської федерації проти України. Адже ця агресія проявляється не лише у формі російських ракет, а й у вигляді інформаційних атак на українську освітню екосистему та на українське суспільство загалом.