Кібербулінг: чому дітям складніше впоратися з цькуванням в мережі

Спартак Суббота, директор Національного інституту доказової психотерапії, кандидат психологічних наук, медичний психолог.

Коли ми говоримо про булінг, зазвичай уявляємо глузування, стусани, підніжки тощо. Синці, зіпсовані речі та пригнічений настрій після школи яскраво сигналізують, що у дитини виникли проблеми й вона потребує допомоги та підтримки.

Але той факт, що навчання все частіше набуває онлайн-формату, зовсім не означає, що в домашніх умовах дитина повністю захищена від цькування. Скоріш навпаки, булінг набув нової форми. Загалом, кожен третій підліток в Україні принаймні раз ставав жертвою онлайн-булінгу.

Булінг VS кібербулінг

Для початку трохи термінології: кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Тобто він може відбуватися в соціальних мережах, месенджерах та ігрових платформах. Може видаватися, що віртуальне цькування не таке небезпечне та шкідливе як фізичне, але насправді це не так. Булінг та кібербулінг мають різні наслідки та форми прояву, тож порівнювати їх не зовсім доречно. 

По-перше, кібербулінг може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Тобто, якщо у випадку конфлікту в класі, є варіант перейти до іншого чи змінити школу, віртуальний простір робить дитину «доступною» для кривдника 24/7. 

По-друге, зловмисника складніше ідентифікувати. Фактично кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому у дитини часто виникає відчуття повної безпорадності та безкарності зловмисника.  

Тож кібербулінг в умовах нашого часу більш небезпечний за офлайн-цькування, оскільки, велику частину часу діти проводять саме в цифровому просторі. Так, вони чудово ладнають з технікою, впевнено користуються соціальними мережами, онлайн-платформами, застосунками, пошуковими системами тощо, але далеко не завжди можуть зорієнтуватися, коли звичайне спілкування перетворюється на цькування і як правильно поводитися у цій ситуації.

Чому діти вразливіші до кібербулінгу

Діти інакше сприймають конфлікти в інтернеті, і на це є цілком наукове пояснення. Річ у тім, що їхня нервова система ще не сформована повною мірою. Тож вони більш чутливі до подразників ніж дорослі. 

Також через невеликий життєвий досвід дітям складно відрізнити момент, коли комунікація стає токсичною та порушує особисті кордони. Тобто дитина може відчувати, що розмова чи коментар їй неприємний, але не розуміти, наскільки це в межах норми.   

І є ще один важливий момент, оскільки дитина лише формує своє уявлення про світ, зіштовхуючись з різними формами насилля, вона починає сприймати їх як щось буденне та некритичне. В майбутньому це може позначитися на її житті та на поведінці. 

Що робити, якщо дитина зіткнулася з кібербулінгом

Я знаю ситуації, коли батьки, щоб уберегти дитину від онлайн кривдників та шахраїв, або повністю забороняють користуватися гаджетами, окрім як для навчання, або беруть соціальні мережі під абсолютний контроль.

Як правило, таке рішення має зворотний ефект. По-перше, дитина все одно знаходить як обійти заборону, по-друге, втрачає довіру до батьків. Тож коли виникають складнощі, не звертається по допомогу. 

Цифровізація — це важлива частина нашого життя, тож варто розуміти, що ми не зможемо на 100% зарадити небезпечним ситуаціям у мережі. Але можемо навчити правильно поводитися у таких випадках, зокрема:

1. Проговоріть з дитиною, що є люди, які поводяться порядно та непорядно. І якщо людина поводиться непорядно, про це варто розповісти батькам або людині, якій дитина довіряє.
2. Досить часто діти не блокують кривдника, оскільки бояться видатися невихованими. Поясніть дитині, що якщо в спілкуванні їй некомфортно, вона має повне право його припинити.
3. Розкажіть, що якщо вона стала свідком жорстокого ставлення до інших — так само важливо розповісти про це дорослим. У такий спосіб, ми показуємо, що таке ставлення — не норма.
4. Поясніть, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним. 

Насправді не варто боятися кіберпростору. Так, як і у житті там є свої нюанси та загрози, але це не привід відмовлятися від усіх можливостей, які нам дає цифровий світ. Підтримуйте довірливі стосунки з дитиною, говоріть про культуру комунікації та повагу до особистих кордонів. Ці прості поради можуть стати й зокрема чудовим фундаментом для подальшого дорослого життя.